Андрій Горбань: «У нас було три різних періоди»

Середа, 20 грудня 2017, 19:39

Раніше на нашому сайті Роман Монарьов і Микола Лапа проаналізували виступи «Зірки» та «Зірки» U-21 у першій половині сезону 2017/18 років. Зараз же підсумки минулого року для своїх підопічних підбиває тренер «Зірки» U-19 Андрій Горбань.

-  Андрію Павловичу, спочатку загальні висновки по першій половині чемпіонату?

-  Звісно, якщо говорити про місце в турнірній таблиці та різницю забитих і пропущених м’ячів, то нічого хорошого сказати не можна. Але нашим основним завданням є підготовка футболістів, які б могли грати на більш високому рівні. З цієї точки зору, в двох заключних матчах року у складі нашої «молодіжки» зіграли представники «Зірки» U-19 Кирило Павлюк, Олександр Хруленко, Микола Сираш, Дмитро Касімов, Михайло Боздаган’ян та Ігор Лопушенко. Тож, я вважаю, що завдання з підготовки кадрів, тою чи іншою мірою, виконується. Що ж стосується турнірних завдань, то, звісно, останнє місце нікого не може влаштовувати.

-  А які причини того, що не вдалося піднятися вище?

-  По-перше, будемо говорити про те, що я команду прийняв фактично за три дні до початку чемпіонату. Тобто, міжсезонний тренувальний збір я не проводив. І на той момент не міг оцінити, в якому реальному стані перебувають футболісти. Деяких гравців знав за виступами в Академії, а ще в минулому сезоні певний період часу я допомагав «Зірці» U-19 на тренуваннях. Але це все було фрагментарно, на постійній же основі з командою не працював. Коли ж почав роботу, перше, що кинулося в очі, це погана функціональна готовність. У стартових трьох матчах грали в першому таймі досить непогано, а у другому – зупинялися, бо сил уже не вистачало. Крім того, я був шокований технічною оснащеністю деяких футболістів. Зокрема, бачив, як вони раніше грали в ДЮФЛУ і вважав їх технічними виконавцями. Зараз же виявилося, що насправді вони такими не є. Крім того, коли я тільки прийняв команду, в заявці на сезон було всього чотирнадцять футболістів, тому потрібно було доукомплектовуватися. Тому, згодом, ми підписали випускників нашої Академії 2000 року народження: Романа Черниха, Дениса Ромашева та Дмитра Широкова. Також, у нас була домовленість із керівництвом клубу, що ми будемо підписувати футболістів Академії на перспективу. Відтак, ми уклали договори із сімома перспективними гравцями 2001 року народження, з якими я до нинішнього сезону безпосередньо працював. Не всі отримали шанс зіграти в чемпіонаті України U-19, але, повторюсь, що контракти з ними підписувались на перспективу. Тож у наступному році вони вже точно гратимуть у складі «Зірки» U-19. Крім того, моїм рішенням було повернути Миколу Сираша й Данила Фальковського, випускників нашої Академії 1999 року народження, котрих попередній наставник не бачив у складі. Ми запросили цих гравців на перегляд, підписали з ними контракти, а згодом той-таки Микола Сираш став справді кращим гравцем нашої команди за підсумками осінньої частини.

- А вдалося покращити фізичну й технічну готовність?

- Фізичну готовність стовідсотково вдалося покращити, і це підтверджують цифри, котрі я далі наведу. Над технікою також працювали, але ще є багато роботи в цьому напрямі. Крім того, потрібно було вдосконалювати й тактичні аспекти гри. Будь-яка команда починає будуватися з оборони, тому й у цьому руслі ми провели дуже багато роботи. Але, як виявилося згодом, найбільша проблема полягала у психології футболістів. Найвиразніше це продемонстрував матч з «Арсеналом-Київ», у якому ми поступилися − 0:5. Це була наша п’ята поразка поспіль від старту чемпіонату й було помітно, що немає єдності в колективі. По поверненню додому, після цієї гри, головним було − налагодити психологічні аспекти. Були групові й індивідуальні бесіди із гравцями, і я вдячний хлопцям, що вони мене почули, ми розставили всі крапки над «і», висловили один одному всі свої претензії й побажання та пішли далі. І згодом у нас розпочався відрізок, у якому ми здобули дві перемоги, тричі зіграли внічию, і одного разу поступилися київському «Динамо». На цьому етапі в нас було дев’ять забитих і десять пропущених м’ячів. До цього ж був етап, як я вже говорив, із п’яти поразок поспіль при різниці м’ячів – мінус 20. Наприкінці року знову стався спад: три поразки, нуль забитих, сім пропущених. Про що це говорить? На початку сезону відбувалося формування команди, налагодження зв’язків тощо. Потім, ситуація стабілізувалася, й коли ми здобули перший бал у сезоні, зігравши внічию з одеським «Чорноморцем», хлопці раділи так, немов виграли чемпіонат світу. А далі, все ж таки, далося взнаки те, що молоді футболісти ще є не стабільними, і втримати їх на одному високому рівні, протягом тривалого терміну, досить складно. Крім того, багато виконавців почали зазнавати травм. І після хорошої гри зі «Скалою», котру можна занести нам в актив (нічия – 2:2), на матч із «Ворсклою», в наступному турі, поїхали всього шістнадцять футболістів, двоє з яких 2001 року народження. Жодна команда в чемпіонаті України U-19, за винятком донецького «Олімпіка», не мала у складі таких юних гравців.

-  Ви щойно відзначили гру зі «Скалою». А які ще поєдинки викликали позитивні відчуття, а які − негативні ?

- Я б волів краще сказати за матчі, в яких ми грали дуже непогано, але втратили очки. Це протистояння із «Зорею» та «Олександрією» у перших двох турах, поєдинки з «Вересом» та тією-таки «Скалою». Із рівненцями на виїзді ми мусили перемагати. Та в гру втрутився арбітр, і гра закінчилася нічиєю − 2:2, а суддівство ледь не призвело до масової бійки між командами. З «Вересом» ми планували діяти другим номером, ураховуючи дальній виїзд та стан футбольного поля, на якому нам довелося грати. Але насправді ж ми володіли ініціативою в цьому поєдинку й таких матчів у виконанні своїх підопічних мені б хотілося бачити більше. І, звісно ж, «особняком» стоїть гра з «Карпатами», одними з лідерів чемпіонату, яких нам удалося обіграти на виїзді. Ми мали три моменти в цій зустрічі, з яких два − реалізували. Також, переможний для нас матч з «Олімпіком» та, вже згадувана, нічия з «Чорноморцем» – це ті поєдинки, котрі можна відзначити з позитивної точки зору. Негатив – це, звісно, домашнє протистояння зі «Сталлю», коли ми поступилися з рахунком 0:2. Та й загалом, останні три гри року, в яких ми програли, мені повністю не сподобалися. Можна говорити з негативної точки зору і про стартові п’ять турів, але тоді команда перебувала на стадії формування. Звісно, провальним видався матч проти «Шахтаря», у якому ми виявилися просто не готовими протистояти більш класному супернику й поступилися з рахунком 0:7. А от із «Динамо» згодом, незважаючи на поразку 0:3, зіграли досить-таки пристойно. Перший гол ми пропустили вже на четвертій хвилині, потім − через індивідуальну помилку нашого захисника, а третій м’яч – уже в компенсований час до другого тайму. Між тим, у контратаках не реалізували кілька своїх небезпечних моментів, словом, не зробили те, що нам удалось у Львові.

-  Ви зазначили, що, мабуть, зараз найкращим гравцем вашої команди є Микола Сираш. Когось іще можете виділити зі своїх підопічних?

-  Так, на цей момент Микола є тим футболістом, який мене порадував найбільше з-поміж інших. Хоча останні два матчі він, як і решта гравців, провалив. Та згодом, уже за «Зірку» U-21, зіграв непогано. Можу виділити Кирила Павлюка, який постійно прогресує. І порадував мене Олександр Хруленко, котрого називали найперспективнішим гравцем нашої Академії свого часу. Хоча, відверто, коли я тільки-но прийняв команду, у нього не було великого бажання грати у футбол. Але, після ряду індивідуальних бесід із талановитим хлопцем, удалося повернути його у правильне русло й недаремно зараз він є капітаном команди. Олександр – справжній лідер колективу, котрий може і прикрикнути, коли потрібно, й повести команду за собою. Що, на жаль, не вдалось у двох заключних поєдинках року.

- Гравці 1999 року народження останній сезон проводять у U-19. Чи бачите Ви в них перспективи грати не лише вU-21, а й у першій команді?

- Це те, про що я говорю своїм підопічним. Вони не повинні зациклюватися на тому, щоб потрапити виключно в «молодіжку». У наступному році їм уже виповниться по 19 років і в цьому віці їм уже потрібно грати у Прем’єр-лізі, а не тільки в чемпіонаті U-21. Бо дехто думає, що іще пару років пограє в «дублі», а потім уже на вищому рівні. Так не повинно бути.

-  Як можете охарактеризувати футболістів 2000 року народження?

-  Давайте розпочнемо з Микити Ходорченка, якого я вважаю перспективним захисником. Упевнений, що в нього є всі дані, аби в майбутньому стати висококласним оборонцем. Не вистачає лише характеру та впевненості в собі. Останнім часом він почав додавати у цих двох компонентах. Тож, якщо не зупиниться у прогресі, може вирости в якісного центрбека. Те ж саме можна сказати і про Дмитра Широкова. Він швидкісний гравець, у кожному матчі виконує величезний обсяг роботи, але потрібно додавати у відборі м’яча та в певних тактичних аспектах. Також, можна виокремити й Максима Крутіна, котрий демонстрував непогану гру і є перспективним футболістом.

-  А що скажете про хлопців 2001 року народження?

-  Можна виділити Станіслава Писарєва й Андрія Савіцького. Враховуючи те, що серйозну травму отримав центральний нападник Артем Лев, то Станіслав, як і Андрій, зуміли закріпитися в нашій команді та продемонструвати досить непогану гру. Але якщо на цьому вони зупиняться й не викладатимуться на повну на тренуваннях і в матчах, то на високому професійному рівні грати не будуть.

-  Із чим пов’язано те, що в команді не було стабільного «першого номера», а воротарі змінювалися від матчу до матчу?

-  У нас є два приблизно рівних голкіпери: Богдан Степанцов і Ярослав Сидоренко. Також, залучався до наших ігор воротар U-21 Максим Татаренко. Усі троє є перспективними, але їх часто переслідували травми, тож ніхто не мав статусу беззаперечного основного воротаря. Так не повинно бути, на воротарській позиції має бути мінімум ротацій.

-  Так само і в обороні?

-  Звичайно. За різних причин, нам у жодному поєдинку не вдалося зіграти оптимальною лінією захисту. Мабуть, і через це також, ми маємо таку велику кількість пропущених м’ячів. У нас то Микита Ходорченко, то Данило Сидоренко зазнавали пошкоджень. До речі, останнього також хотілося б виділити, але дуже часто він травмується, що, звісно ж, заважає йому рости як футболісту. З-поміж усіх захисників, стабільно грали лише Дмитро Широков і Микола Сираш, котрого ми заявили вже по ходу сезону. Хотілося б поменше нам змін у задній лінії. Крім того, проблемною для нас є позиція лівого захисника. Був Вадим Прадунець, якого потім залучили до U-21, а згодом він навіть тренувався з першою командою. За потенціалом – це дуже непоганий виконавець, але якщо не змінить своє ставлення до футболу, то в якісного футболіста не виросте.

-  Як проявили себе гравці середньої лінії?

- Ще однією нашою проблемою є опорна зона. На жаль, у нас немає яскраво вираженого опорника-руйнівника. Є Кирило Павлюк, котрий більш-менш підходить на цю позицію, але в нього великі проблеми з відбором м’яча. Так, він володіє хорошою передачею, баченням поля, знає, як правильно розпочати атаки, але для опорника потрібна ще й гра в обороні. Ігоря Лопушенка важко якось охарактеризувати, бо він багато матчів пропускав через травми. На позиції центрального хава грали й Олександр Хруленко, й Данило Фальковський, і Андрій Савіцький, і Дмитро Касімов, і Станіслав Писарєв. Але сказати, що хтось із них діяв стабільно та відзначився впевненими діями, якісними гольовими передачами, не можна.

-  Флангові півзахисники не були результативними…

-  На жаль, так. У більшості ігор на флангах діяли Максим Сурженко та Дмитро Касімов. Вони нібито виконують великий обсяг роботи, нібито створюють гостроту, але це все неефективно. Статистика нам показує, що на двох у них нуль забитих м’ячів, нуль гольових передач. Хоча хороші задатки у хлопців, безумовно, є. Вони можуть і обіграти опонента один в один, і гострий пас віддати, але часто заграються з м’ячем і приймають неправильні рішення в тому чи іншому моменті.

-  А як щодо нападників?

- Починали сезон ми з Артемом Левом, але якраз у матчі з «Арсеналом» він отримав дуже серйозну травму й випав із гри на довгий період. У майбутньому я дуже розраховую на Артема, бажаю йому здоров’я та якнайшвидшого одужання. Другий нападник − це Станіслав Писарєв. Він непогано себе показав, але все ж, у силу свого 15-ти річного віку, протистояти старшим опонентам йому було доволі складно. Тим більше, що й у нашу Академію він потрапив усього півтора роки тому, а до того потрібної підготовки у Стаса не було. Свій м’яч він уже забив, що є позитивним моментом, тому перспектива у Станіслава є, головне − не зупинятися. У Михайла Боздаган’яна багато бажання, але низький ККД. Практично у кожному матчі в нього виникають моменти, але реалізувати їх він ніяк не може. Забив він лише з пенальті в першому турі у ворота «Зорі».

-  Чи будуть у команди кадрові втрати та придбання?

-  Тут багато залежить від мого колеги Миколи Лапи, адже шестеро наших футболістів будуть задіяні в переглядовому зборі «Зірки» U-21. Не виключено, що дехто з них може залишити наш колектив і відправитись, скажімо так, на підвищення. В інший клуб ніхто не переходитиме. Щодо придбань… Ставка робиться на вихованців своєї Академії, тому потроху будемо підпускати й інших футболістів із «Зірки» U-17 до тренувань із нами. Крім того, у нас в Академії непоганий 2002 рік, котрий потім, у перспективі, складе основу для U-19. Приїжджі ж гравці мають бути на голову сильніші за наших виконавців…

-  Як буде проходити підготовка до другої половини сезону?

-  На підготовку ми робимо великий акцент, тому що для мене це будуть перші повноцінні збори з командою. Ми маємо плідно попрацювати, й думаю, що весною побачимо вже трохи іншу «Зірку» U-19. Можливо, ми зіграємо в зимовій першості U-19, котра проходить під егідою ДЮФЛ, але поки зарано точно говорити. Головне для нас − планомірно підготуватися до 3 березня, коли відбудеться перша офіційна гра в новому році проти ФК «Олександрія». Можливо, ми гратимемо цей поєдинок на штучному газоні й, зважаючи на погодні умови в березні, це може бути на краще.