Андрій Горбань: «Проблеми з реалізацією нагод були протягом усього сезону»

Середа, 07 червня 2017, 21:28

Ми продовжуємо підбивати підсумки виступів команд нашої Академії в ДЮФЛ України в сезоні 2016/17 років. На черзі, шістнадцятирічні вихованці нашого клубу. Гру та результати своїх підопічних аналізує тренер Андрій Горбань.

Про виступ команди в сезоні загалом та весняній частині зокрема

У весняну частину ДЮФЛ ми входили, маючи шанси на плей-офф. Хоча попереду нас очікували домашні ігри з лідерами, а також непрості виїзди в Маріуполь, де команди грають на полі з натуральним покриттям. Усе ж нам складно перелаштуватись на такий газон, адже ми тренуємось на штучному газоні. Загалом же за підсумками весняної частини ми могли опинитись як на першому місці, так і на п’ятому. Завдання, котре ми ставили перед собою, а саме вийти в плей-офф, ми не виконали. Це що стосується місця в турнірній таблиці. Що стосується малюнку гри, то є певний прогрес порівняно з минулим роком. До того ж, у цьому сезоні всі команди провели на дві гри більше, адже до нашої зони приєднався дніпровський УФК. Аби не цей колектив ми б у турнірній таблиці були третіми. Але саме в матчах з таким сильним суперником загартовується характер, додається майстерність. Уперше за свою історію ми в плані очок переступили через число 30, набравши 31 заліковий пункт. А от що є мінусом, це кількість пропущених м’ячів. У минулому сезоні ми пропустили всього 9 м’ячів, у нинішньому – 17. Є логічне пояснення цьому факту. Раніше ми були більш закритою командою, котра шукала свого щастя в контратаках завдяки швидким Фіофілатову, Штаньку та Олійнику. У цьому сезоні ми почали більше й частіше атакувати. Зрозуміло, що через це стали виникати розриви в центрі поля. Також, однією з головних причин нашої невдачі є те, що ми ніяк не могли зіграти оптимальним складом. Лише в поєдинку з «Чорноморцем», в якому ми виграли 5:1, грала та одинадцятка, котру я й хотів бачити. Перед кожним туром у нас по 2-3 ключових виконавці вилітали з тренувального процесу. Для нас це було дуже великою проблемою. А от у чому ми додали в цьому сезоні, так це безумовно в позиційній атаці.  Зважаючи на тих виконавців, котрі були в моєму розпорядженні, я вирішив, що це не ми маємо підлаштовуватись під суперника, а суперник – під нас.

Про матчі в весняній частині ДЮФЛ

Весною ми програли лише лідерам, які в підсумку на багато очок відірвались від переслідувачів у турнірній таблиці, й «Азовсталі». Справді, у запорізького «Металурга» та дніпровського УФК – глибокий резерв, і для них втрата одного з основних виконавців не є втратою. У нас такого, на жаль, немає. У першому турі навесні ми поступились «Металургу». Хоча, я вважаю, що та гра була як мінімум нічийною, а як максимум – переможною для нас. Аби ми реалізували всі свої моменти, то дійсно б перемогли. А так пропустили після стандарту, а згодом кілька разів поцілили в каркас воріт. У другому таймі гра вирівнялась, але в підсумку ми програли. Потім був виїзд у Маріуполь, у гості до «Азовсталі». Ми поступились супернику в самовіддачі, настрої на боротьбу, бійцівських якостях і як результат у рахунку. Зрозуміло, що складно нам було грати в свій футбол на в’язкому полі з справжньою травою, але через те, що пропустили на перших хвилинах знову зі стандарту – програли. Загалом, стандарти – це наша біда. Весною ми пропустили п’ять м’ячів, і всі п’ять – після стандартних положень. Я б не сказав, що це якесь недопрацювання. Це індивідуальні помилки конкретних гравців. Хоча, чотири з дванадцяти м’ячів ми також забили після стандартів. Повертаючись до аналізу поєдинків, після маріупольців була гольова феєрія Станіслава Пісарєва в матчі проти «Чорноморця» (5:1). До цієї зустрічі ми ніяк не могли виграти в одеситів, але в цьому матчі, не скажу, що виключно завдяки Пісарєву, ми зуміли перемогти. Згодом, у гарному настрої поїхали до Маріуполя на гру з «Іллічівцем». Знову ж таки, замість того, аби спокійно перемогти з рахунком 3:0 як мінімум, ми довели матч до нервового ендшпіля, з бійкою і забитим м’ячем уже в компенсований до матчу час. Маючи такий вирваний на характері результат, я сподівався, що ми переграємо й УФК. Але знову наша біда – два стандарти – два голи. Хоча, скоротити відставання в рахунку нам також удалось зі штрафного. У першому таймі, дніпряни виглядали краще, у другому – ми. Без зайвої скромності скажу, що не в останню чергу після перерви ми виглядали краще й завдяки ліпшій фізичній готовності. Ми тримали м’яч, контролювали гру, але «тікі-така» без ударів по воротах нічого не варта. Наступний виїзд у гості до ДЮСШ-11 «Чорноморець» дещо розчарував мене. Хоч ми й перемогли, але я не побачив того малюнку гри від своїх футболістів, котрий вимагаю. Ми стараємось проповідувати атакувальний футбол, з коротким пасом, але занадто багато браку було в Одесі у виконанні нашої команди. На останню гру з миколаївським «Торпедо-ВУФК» потрібно було налаштувати хлопців психологічно. Крім того, мали місце кілька експериментальних зв’язків у центрі поля. Перемогли 2:0, але якість гри мене не влаштувала.

Про малюнок гри команди

Що стосується переходу з оборони в атаку, то в нас виникали проблеми з тим, аби швидко вибігти в контратаку. Але пов’язано це з тим, як я вже говорив, що ми змінили свою тактику. Зараз не було такого футболіста, котрий однією передачею міг би розпочати контрвипад. Гравці ж атаки в той час не завжди розуміють, куди їм треба бігти. А от з атаки в оборону ми перебудовувались доволі швидко й удало. Лише один м’яч нам забили у швидкій атаці, яка розпочалась знову ж таки з хутко розіграного стандарту. Не встигли тоді просто наші хлопці переключити свої думки на цей епізод – надто швидко все трапилося.

Про новачків

Перед початком сезону до нашої команди приєднався захисник Володимир Чернявський, взимку – Станіслав Пісарєв. Вони не лише створили конкуренцію в команді, а й одразу ж стали основними виконавцями. Я вважаю, що в них є хороший потенціал для того, щоб у майбутньому заграти в футбол на професійному рівні. Це, в принципі, і є головним завданням Академії – готувати не команди, а окремих яскравих футболістів.

Про гравців у кожній лінії: воротар

Розпочнемо з голкіпера Владислава Осіпова. Я вважаю, що він здав у цьому сезоні, а в ключових матчах проти запорізького «Металургу» та дніпровського УФК пропустив м’ячі виключно за своєї вини. Раніше таких помилок у нього не було. Недарма ним цікавився свого часу донецький «Шахтар», але нинішній сезон занести собі в актив Владислав аж ніяк не може. Добре, що нарешті-таки в наступному чемпіонаті за нас гратиме Богдан Гава, котрий діяв у U-17. Нарешті в нас з’явиться конкуренція на цій позиції, яка дозволить обом воротарям рости. Це зараз Владислав знав, що він незамінний, а тепер доведеться доводити своє місце в складі в суперечці з рівним конкурентом.

Про захист

Щодо захисту, можу сказати, що в мене немає практично претензій до новачка Володимира Чернявського. Він гарний у відборі, його майже неможливо обіграти один в один, у кожному матчі він виконує величезний об’єм роботи. Але є в нього мінус, котрий стосується дій на створення атаки. Не вистачає йому в певній мірі фантазії та бачення поля. Те ж саме можна сказати й про Миколу Бурду. Він добре вміє оборонятися, але розігнати атаку хорошим пасом для нього є складним. І дійсно не вистачає зросту, адже все-таки на позиції центрального захисника має бути такий гравець, який би міг вигравати верхову боротьбу. Ще один захисник Максим Коноваленко має всі перспективи, аби в майбутньому бути гравцем клубу найвищого українського дивізіону. Він і обороняється добре, і може створити атаку для своєї команди, і у верховій боротьбі мало кому поступається. Єдине, що зараз він став трохи «важкуватим». Але це пов’язано з фізіологічними особливостями. Максим дуже сильно виріс, а м’язи ще не встигли адаптуватись до цього. Були проблеми по ходу сезону з лівою бровкою. Грав на цій позиції Олександр Кац, здавалось би, діяв не найкращим чином. Але коли вилетів через важку травму, стало зрозуміло, що він був ще й досить-таки непоганим лівим захисником.

Про півзахисників і нападника своєї команди

Олександр Лагунов – боєць невидимого фронту. Такий опорний півзахисник повинен бути в кожній команді. Він чистий руйнівник, головне завдання якого відбирати м’ячі. Що стосується Сергія Грабова, то потенціал у хлопчини величезний. Не вистачає йому характеру та фарту. У першому колі він забив чотири м’ячі, у другому – дуже багато своїх нагод не використав. Він володіє прекрасним баченням поля, виступає чи не головним диригентом атак команди. До того ж у нього просто-такий шалений удар. Усе ж і в нього є свої недоліки. Це гра головою та гра у відборі. Якщо він хоче стати в майбутньому хорошим футболістом, повинен працювати над цими компонентами. Неоднозначні враження на мене справив ще один наш лідер команди Андрій Савіцький. З одного боку провів прекрасні матчі з «Металургом», «Чорноморцем», «Азовсталлю», з іншого боку в решті поєдинках нагадував тінь самого себе. Можливо, пов’язано це з тим, що він є одним з наймолодших гравців усього чемпіонату і йому важко бути стабільним. Говорячи про Івана Зоріна слід зазначити, що якщо він знайде золоту середину між тим, коли йому варто віддати передачу, а коли взяти гру на себе, то йому просто ціни не буде. У принципі цей сезон він може занести собі в актив. Він єдиний в нашій команді футболіст, якому без різниці де грати, чи то в атаці, чи то в нападі. До того ж Іван володіє нестандартною технікою, якої немає більше ні в кого з вихованців нашої Академії. Нібито нешвидкий, але коли він з м’ячем наздогнати його дуже складно. Стосовно Станіслава Пісарєва, він лише кілька місяців з нами, але вже встиг видати феєричний матч з «Чорноморцем». Хоча, дійсно ознакою майстерності є стабільність, чого йому поки й не вистачає. Один поєдинок відіграв дуже класно, а потім так – посередньо. Можливо, це через те, що він не пройшов з нами збори. З наступного сезону очікую від нього більше.

Про головні розчарування сезону

Хто в цьому сезоні дійсно знизив вимоги до себе, так це Дмитро Олійник, Владислав Фіофілатов і Владислав Штанько. Раніше ми грали за рахунок їхньої швидкості, але тепер прийшов більш дорослий футбол, якого вони, на жаль, повноцінно не розуміють. Не навчаться, не дослухаються до моїх слів, не відкладуть це собі в голову, мабуть, у футбол не гратимуть.

Про ігри з лідерами

Лакмусовим папірцем для перевірки своїх сил, звісно ж, є ігри з лідерами. Традиційно в нашій групі це були «Металург», «Чорноморець» та ДЮСШ-11 «Чорноморець». Якщо в тому році в шести матчах з цими командами в нас була всього одна перемога (над ДЮСШ-11 на виїзді) й одна нічия з «Металургом», то цього сезону в нас було чотири лідери, тобто вісім ігор. І в них було три перемоги, три поразки та дві нічиї для нашої команди. Це краще, ніж у минулому році. Ще є куди рости, є над чим працювати, але ми з оптимізмом дивимось у наступний, випускний для нашої команди, сезон.