Представляємо суперника: «Гірник» (Кривий Ріг)

П'ятниця, 17 жовтня 2014, 10:08

За офіційною версією команда, біля витоків якої стояв Федір Іванович Караманіц, вважає себе правонаступницею футбольного колективу рудника (в різні роки - рудоуправління, шахтоуправління) імені Карла Лібкнехта, до складу якого, зокрема, входила (до утворення КЗРК) і шахта «Родіна».

Перше відоме згадування про футбольний колектив рудника імені Карла Лібкнехта в криворізькій окружній газеті «Красный горняк» датується 1925 роком. Саме цей рік став дебютним для організованого футболу Криворіжжя. Відбувся перший розіграш чемпіонату Криворізького округу з футболу, в якому взяли участь шість колективів: команди Кривого Рогу, станцій Долинська і Долгінцево, рудників імені Карла Лібкнехта, Ленінського та Жовтневої революції. Гірники з «Карла Лібкнехта» зуміли дістатися фіналу, де поступилися сильній команді з Долинської – 0:2. І саме 1925-й рік вважається роком заснування команди «Гірник» (ПАТ КЗРК) Кривий Ріг.
Значний поштовх розвитку спорту – і футболу зокрема – на рудниках центральної частини Кривого Рогу дало відкриття двох стадіонів - «Батьківщина» («Родіна») та «Шахта Октябрська». До 1959 року, поки в Кривому Розі не з’явилася команда майстрів, єдиним серйозним змаганням (крім, звичайно, міських та обласних) для найсильніших команд міста була першість України серед команд колективів фізичної культури. Криворізькі команди у подібних турнірах брали участь ще з довоєнних літ. Команда рудоуправління імені Карла Лібкнехта, наскільки відомо, лише одного разу «засвітилася» в КФК: 1956 року команда рудника грала у 6-й зоні першості республіки.
Довгий час футбольний колектив рудника імені Карла Лібкнехта виступав виключно в регіональних змаганнях: в міських турнірах – чемпіонаті та Кубку міста, інколи – в чемпіонатах області. Команда рудника завжди була міцним середняком, з яким проте рахувалися.
Нове життя у «карлолібкнехтовців» розпочалося 1998 року, коли на руднику була організована «Команда шахти «Родіна». Ініціатором створення сильної команди став її «хрещений батько» – директор шахти «Родіна», палкий прихильник футболу – Федір Іванович Караманіц, нинішній голова правління ПАТ «КЗРК». Саме завдяки його зусиллям аматорський колектив невдовзі став відомий далеко за межами Кривого Рогу.
Першим успіхом команди треба вважати «золотий дубль» 1999 року, коли «Шахта «Родіна» стала чемпіоном та володарем кубка міста, а також вийшла переможцем першості України серед підприємств концерну «Укррудпром», а ще дісталася фіналу Кубка області. Кістяк команди складали відомі у Кривому Розі футболісти Сергій Микула, Валерій Лісовий, Дмитро Ковальчук, Владислав Олійник, Сергій Кисіль, Олександр Сивагін, Олександр Любимов, Олександр Тимошенко.
Два роки поспіль (2001, 2002 рр.) «Родіна» виборювала звання кращої команди Дніпропетровської області, була володарем Кубка ДАК «Укррудпром». 2002 року обласна федерація футболу провела розіграш Кубка губернатора Дніпропетровщини. «Шахта «Родіна» стала першим володарем трофею. Наступного 2003 року команда грала у фіналі Кубка Міністерства промислової політики, а у 2002, 2003 рр. перемагала у міжнародному турнірі «Кубок країн СНД» серед підприємств гірничодобувної промисловості колишнього СРСР.
Сезон 2004 року теж був досить вдалим для підопічних Сергія Микули – на той час вже тренера «Гірника» (цю «професійну» назву команда отримала 2003 року, коли Федір Караманіц очолив КЗРК – Криворізький залізорудний комбінат, до складу якого, крім рудника імені Карла Лібкнехта увійшли колишні рудоуправління імені Леніна та Рози Люксембург). «Гірник» вийшов до фіналу Кубка Дніпропетровщини, та був одним з головних претендентів на перемогу в чемпіонаті області. У першому колі команда не зазнала жодної поразки. Проте, через набуття статусу професійного клубу (у липні 2004-го) «Гірник» не зміг продовжити участь у цих змаганнях.
З липня 2004 року «Гірник» Кривий Ріг – незмінний учасник чемпіонату України серед команд другої ліги. Головною рисою виступів «Гірника» у друголіговому турнірі була стабільність. Команда грала без зривів, і хоч і не претендувала на чільні місця у лізі, але й у аутсайдерах не ходила. Найгіршим був результат у сезоні 2007/2008 рр., коли гірники фінішували аж 14-ми у групі «Б» (серед 18 команд). Останні п’ять сезонів «Гірник» незмінно фінішував у десятці кращих. Серйозний успіх прийшов минулого року, коли колектив у довгій і виснажливій боротьбі зайняв четверте місце з 19 колективів. Саме ця сходинка і дозволила підопічним Геннадія Приходька підвищитися у класі.
В першій лізі наші сусіди поки що лише шукають свою гру. Чотири перших матчі команда зіграла унічию і закріпилася в нижній частині турнірної таблиці. Особливо варто відзначити той факт, що з 7 поєдинків вдома «Гірник» переміг лише в одному. На виїзді теж одна перемога, але яка – у Полтаві над місцевим футбольним клубом, який єдиний раз у сезоні пропустив два м’ячі. Поки що серед колективів, які піднялися з другої ліги, у «Гірника» найгірший показник. Ось і в останньому матчі вдома команда мінімально поступилася «Гірнику-Спорт» 0:1. «Гірник» у цьому поєдинку виступав в такому складі: Гурін, Солдат (Голуб, 39), Баєнко, Павлов, Григорик, Рябов, Гвоздевич, Ільяшов (Перін, 77), Боровський, Буряк (Бука, 77), Нудний (Ситало, 62).
Одним з основних гравців команди є Сергій Гвоздевич, який свого часу встиг пограти і за «Зірку». Він є також рекордсменом команди за кількістю зустрічей, проведених в офіційних матчах за «Гірник» і у вересні вже провів свій 200-й матч!
Взаємовідносини «Зірки» та «Гірника» налічують всього шість ігор, щонайменше 2 з яких кіровоградці запам’ятали надовго. В сезоні 2004/2005 років кіровоградці двічі поступилися «Гірнику» з великим рахунком – 1:5 в Кривому Розі та 1:4 в Кіровограді! Причому в обох поєдинках кіровоградці за ходом матчу вигравали 1:0. А наступного сезону команди обмінялися перемогами 2:0. В сезоні 2008/09 рр. кіровоградці зіграли в Кривому Розі 1:1, а в Кіровограді отримали сатисфакцію за попередні ігри - 6:1. У гірників кращим бомбардиром цих зустрічей є Олексій Косенко, який відзначився тричі, а в кіровоградців тричі забивав Олександр Кочура.