Рік заснування: 1918.
Президент: Ігор Коломойський.
В.о. головного тренера: Дмитро Михайленко.
Веб-сайт: www.fcdnipro.ua
E-mail: info@ fcdnipro.ua
Адреса: м. Дніпро, пров. Піонерський, 12
Історія ФК «Дніпро» бере свій початок ще далекого 1918 року, коли при ремісничо-технічних класах, що готували кадри для Брянського металургійного заводу, з’явилася команда під назвою «БРІТ» (Брянський робочий індустріальний технікум). «БРІТ» брав участь у першості Катеринослава (колишня назва Дніпра), після Громадянської війни, у 1923 році, команда взяла участь в осінній першості міста й стала її переможцем. 9 травня 1925 року заводчани вперше провели матч проти команди з іншого міста, проти московської «Трьохгорки». Колектив зі столиці переміг з рахунком 2:1. У 1925 році на заводі ім. Петровського (так тепер називався Брянський металургійний завод) був створений СК «Петровець», у відомість якого й перейшла футбольна команда. Уже під новою назвою дніпряни перемогли у весняній першості міста. Цей успіх команда повторила за вісім років.
У 1936 році відбувся перший чемпіонат СРСР. Дніпропетровськ тоді був представлений двома командами: «Динамо» – у групі «Б» та «Сталю», яка представляла трубопрокатний завод імені Леніна – у групі «Г». А от «Сталь», що відстоювала честь заводу ім. Петровського у 1936 році грала в першості України серед колективів фізкультури, а також у Кубку СРСР. Тоді, в 1/64 фіналу наші суперники здолали команду Барановського фарфорового заводу з рахунком 10:0. Ця перемога досі лишається для «Дніпра» найбільшою в кубкових змаганнях. У тому ж році був відкритий стадіон «Сталь», який згодом буде перейменований на «Металург». У товариському матчі-відкритті дніпропетровці поступилися першим чемпіонам СРСР, московському «Динамо» з рахунком 2:4. У дебютному для себе чемпіонаті 1937 року «Сталь» посіла дев’яте місце в групі «Г».
З початком Великої Вітчизняної війни, зрозуміло, ніяких футбольних чемпіонатів у СРСР не проходило. Лише в червні 1945 року, коли був відремонтований стадіон «Сталь», дніпропетровська команда почала своє відродження. Потрохи колектив засвоювався в другій групі чемпіонату СРСР і навіть претендував на підвищення в класі.
У 1949 році дніпропетровська «Сталь» була перейменована в «Металург». У 1950 році, через скорочення кількості учасників класу «Б», три роки наші суперники провели в статусі любительської команди. Повернення до чемпіонату СРСР відбулось у 1953 році. Звісно, виступ на вищому рівні потребував підсилення. І саме тоді в команді з’явився молодий голкіпер Володимир Маслаченко, який згодом став одним з найкращих воротарів країни та відомим телекоментатором. Протягом майже десяти років команда виступала досить нестабільно. Іноді навіть доводилось боротися за виживання в класі «Б». До когорти лідерів «Металург» увійшов у 1959 році, коли за підсумками чемпіонату посів четверте місце. Справжній прорив дніпропетровці здійснили у розіграші Кубку СРСР 1954 року, вперше в історії дійшовши до півфіналу турніру, в якому поступилися єреванському «Спартаку».
Наприкінці 1961 року дніпропетровська команда була передана на баланс Південного машинобудівного заводу й відтоді стала називатися «Дніпром». У 1963 році дніпряни дебютували в другій групі класу «А», завдяки черговій реорганізації чемпіонату СРСР. Протягом кількох років «Дніпро» фінішував у середині турнірної таблиці, а в 1966 році навіть спробував включитись в боротьбу за перемогу в своїй групі. Того ж року був відкритий стадіон «Метеор», а 30 серпня на ньому відбувся перший матч, в якому дніпропетровці переграли ярославський «Шинник» з рахунком 3:1. За два роки клуб очолив молодий 29-річний наставник Валерій Лобановський. Три роки знадобилося Валерію Васильовичу для того, аби вивести «Дніпро» в еліту радянського футболу. У цьому ж 1971 році в Придніпровську була побудована тренувальна база для команди.
З 1972 року розпочалася абсолютно нова ера в історії «Дніпра». Дебютний матч у вищій лізі наші суперники проводили на домашньому стадіоні «Метеор» проти столичного ЦСКА і перемогли з рахунком 2:1. Історичний перший гол «Дніпра» у вищій лізі на свій рахунок записав один з найвідоміших вихованців «Зірки» Валерій Поркуян. Свій перший сезон у «вишці» дніпряни завершили на шостому місці. У жовтні 1973 року завершився цілий пласт в історії «Дніпра» – головний тренер Валерій Лобановський перейшов працювати до київського «Динамо». Команда так і не знайшла тренера рівня, співрозмірного Лобановському, відтак у 1978 році дніпропетровці вилетіли з вищої ліги. Але за рік до цього «Дніпро» завоював перший трофей всесоюзного рівня. У турнірі на приз газети «Радянський спорт» команда з Дніпропетровська подолала групову стадію, потім у півфіналі обіграли куйбишевські «Крила Рад», а в фіналі здолали московський «Локомотив».
Для того, аби повернутися до вищої ліги «Дніпру» знадобилося два роки, до того ж у першому з них команда взагалі перебувала на грані вильоту до другого дивізіону. Повернувшись до еліти, команда стала міцним середняком вищої ліги. А сезон 1983 року назавжди вписаний в історію дніпропетровського «Дніпра» золотими літерами, адже наші суперники неочікувано для всіх стали чемпіонами СРСР. У двох наступних сезонах дніпряни двічі поспіль здобували бронзові медалі. Крім того, дебют дніпропетровців на європейській арені також можна назвати дуже вдалим. Команда дійшла до 1/4 фіналу Кубку чемпіонів, здолавши таких суперників, як турецький «Трабзонспор» та болгарський «Левскі». Французький «Бордо» був сильнішим за українців лише в серії післяматчевих пенальті. Також «Дніпро» успішно виступив у розіграші Кубку УЄФА сезону 1985/86 років, здолавши східнонімецький «Вісмут» та голландський ПСВ, а от пройти югославський «Хайдук» не вдалося.
У 1986 році дніпропетровцям підкорився третій в їх історії трофей. «Дніпро» переміг на Кубку Федерації футболу СРСР, який був нащадком Кубку газети «Радянський спорт», що дніпряни здобули в 1977 році. Та от у чемпіонаті в цьому році команда посіла лише одинадцяте місце, що призвело до змін на тренерському містку. Команду очолив Євген Кучеревський. І вже в наступному сезоні було завойовано срібні медалі чемпіонату. А 1988 року «Дніпро» вдруге в своїй історії став чемпіоном СРСР. Незважаючи на те, що наступного року дніпропетровців очікувала важка боротьба на кілька фронтів, вони пройшли її гідно й успішно. 1989 року були здобуті Кубок сезону, Кубок Федерації футболу СРСР та Кубок СРСР. А от два заключних чемпіонати Радянського Союзу «Дніпро» завершив на шостій та на дев’ятій сходинці турнірної таблиці відповідно.
Перший же чемпіонат незалежної України дніпропетровці завершили на третьому місці. А в наступному сезоні, незважаючи на те, що у команди сталося значне омолодження складу, багатьом гравцям ледь перевалило за 20 років, «Дніпро» завоював срібні медалі чемпіонату України. В активі дніпрян було стільки ж очок, що і в «Динамо», та кияни випередили наших суперників за рахунок кращої різниці забитих та пропущених м’ячів. Такий високий результат дозволив «Дніпру» виступити в Кубку УЄФА, в якому дніпропетровці спочатку здолали австрійську «Адміру-Ваккер», але згодом вилетіли від німецького «Айнтрахту». У чемпіонаті ж дніпряни опустилися на четверту сходинку, команду залишив головний тренер Микола Павлов та ще ряд футболістів.
Після цього «Дніпро» двічі поспіль брав бронзові медалі чемпіонату. Після п’ятого чемпіонату України дніпропетровський клуб був узятий під крило банком «Приватбанк». Команду очолив В’ячеслав Грозний і за підсумками першого кола дніпряни були на другому місці, та от сезон завершили на четвертому. У «Дніпра» спостерігався спад у грі і в результатах. У сезонах 1998/1999 років та 1999/2000 років команда взагалі опинялась поза першою десяткою. Зате в сезоні 2000/2001 років під керівництвом Миколи Федоренка дніпропетровці знову здобули бронзові медалі. Невдовзі на тренерський місток повернувся Євген Кучеревський. Успішним можна назвати сезон 2003/04 років. Його підсумок – третє місце в чемпіонату та вихід до весняної частини Кубка УЄФА, де, на жаль, була поразка від марсельського «Олімпіка». Наступного сезону команда пройшла до щойно створеного групового етапу цього турніру, виграла свій квартет, але в першій же дуелі у плей-офф поступилася сербському «Партизану». Невдачі в поєдинках проти сербів призвели до звільнення Євгена Кучеревського, а «Дніпро» очолив Олег Протасов.
За півтора роки, в сезоні 2007/08 років на зимову перерву дніпропетровці йшли у ранзі лідерів, та втримати високу планку весною не вдалося – у підсумку четверте місце в чемпіонаті. Та після провалу в кваліфікації до Кубку УЄФА, коли була поразка скромній швейцарській «Беллінцоні» Олег Протасов був звільнений, а команду очолив його помічник Володимир Безсонов. Крім того, у 2008 році команда переїхала на новий стадіон «Дніпро-Арена», що був відкритий 14 вересня.
А восени 2010 року до Дніпропетровська був запрошений іменитий іспанський тренер Хуанде Рамос. Два роки знадобилося наставнику, що зробити «Дніпро» дійсно сильною командою. Восени 2012 року наші суперники виграли свою групу в Лізі Європи, у чемпіонаті всерйоз претендували на «срібло», та от невдачі весною відкинули команду на все ж те набридле четверте місце. В Лізі Європи ж «Дніпро» вилетів з 1/16 фіналу від швейцарського «Базеля». Та от наступного сезону «Дніпро» завоював срібні медалі УПЛ та знову вибув з 1/16 фіналу Ліги Європи. Хуанде Рамос не захотів продовжувати контракт, тож дніпрян очолив Мирон Маркевич. У перший же сезон його роботи команда дійшла до фіналу Ліги Європи, в якому поступилася іспанській «Севільї».
Минулого сезону «Дніпро» у важкій боротьбі, наздоганяючи всю весняну частину чемпіонату, таки зумів обігнати «Зорю» й вибороти третє місце. Але на дніпровську команду цього сезону була накладена серйозна санкція у вигляді заборони на виступи в єврокубках. Команду залишив Мирон Маркевич та декілька провідних гравців. Тож перед початком нинішнього сезону в.о. головного тренера став Дмитро Михайленко (який, до речі, вихованець кропивницького футболу). Основний склад команди перетерпів серйозних змін, відбулося омолодження колективу. Нині «Дніпро» посідає восьму сходинку в турнірній таблиці. Команда поки виступає нестабільно, чергуючи перемоги з поразками. Зокрема, в позаминулому турі дніпряни здолали луганську «Зорю» з рахунком 2:0, а в минулому несподівано поступились донецькому «Олімпіку» з рахунком 0:3.

| № |
Команда
|
Ігри | Очки | |
|---|---|---|---|---|
| 1 |
|
Олександрія (U-17) | 12 | 31 |
| 2 |
|
ДЮФШ ФК Ворскла (U-17) | 12 | 28 |
| 3 |
|
ФШ КП СК Металург (U-17) | 12 | 19 |
| 4 |
|
ДАФ Дніпро (U17) | 12 | 18 |
| 5 |
|
МФК Кремінь (U-17) | 12 | 18 |
| 6 |
|
МДЮСШ Дніпро (U-17) | 12 | 16 |
| 7 |
|
Молодь (U-17) | 12 | 15 |
| 8 |
|
Зірка (U-17) | 12 | 12 |
| 9 |
|
ХФКС Харків (U-17) | 12 | 11 |
| 10 |
|
ДЮСК Інтер (U-17) | 12 | 1 |
| № |
Команда
|
Ігри | Очки | |
|---|---|---|---|---|
| 1 |
|
Олександрія (U-16) | 12 | 30 |
| 2 |
|
ФШ КП СК Металург (U-16) | 12 | 28 |
| 3 |
|
Молодь (U-16) | 12 | 20 |
| 4 |
|
МДЮСШ Дніпро (U-16) | 12 | 19 |
| 5 |
|
ДЮФШ ФК Ворскла (U-16) | 12 | 18 |
| 6 |
|
ДЮСК Інтер (U-16) | 12 | 16 |
| 7 |
|
МФК Кремінь (U-16) | 12 | 15 |
| 8 |
|
ДАФ Дніпро (U16) | 12 | 14 |
| 9 |
|
Зірка (U-16) | 12 | 7 |
| 10 |
|
ХФКС Харків (U-16) | 12 | 4 |
| № |
Команда
|
Ігри | Очки | |
|---|---|---|---|---|
| 1 |
|
Зірка (U-15) | 12 | 26 |
| 2 |
|
ДЮФШ ФК Ворскла (U-15) | 12 | 24 |
| 3 |
|
Олександрія (U-15) | 12 | 18 |
| 4 |
|
Молодь (U-15) | 12 | 16 |
| 5 |
|
МДЮСШ Дніпро (U-15) | 12 | 16 |
| 6 |
|
ФШ КП СК Металург (U-15) | 12 | 16 |
| 7 |
|
ДАФ Дніпро (U15) | 12 | 15 |
| 8 |
|
ХФКС Харків (U-15) | 12 | 15 |
| 9 |
|
ДЮСК Інтер (U-15) | 12 | 13 |
| 10 |
|
МФК Кремінь (U-15) | 12 | 9 |
| № |
Команда
|
Ігри | Очки | |
|---|---|---|---|---|
| 1 |
|
МФК Кремінь (U-14) | 12 | 27 |
| 2 |
|
ДАФ Дніпро (U14) | 12 | 25 |
| 3 |
|
ДЮФШ ФК Ворскла (U-14) | 12 | 24 |
| 4 |
|
Молодь (U-14) | 12 | 22 |
| 5 |
|
ХФКС Харків (U-14) | 12 | 22 |
| 6 |
|
МДЮСШ Дніпро (U-14) | 12 | 16 |
| 7 |
|
ДЮСК Інтер (U-14) | 12 | 10 |
| 8 |
|
Зірка (U-14) | 12 | 9 |
| 9 |
|
ФШ КП СК Металург (U-14) | 12 | 7 |
| 10 |
|
Олександрія (U-14) | 12 | 5 |